Централізована бібліотечна система

Духовний провідник краю: до 120-річчя від дня народження Євгена Коновальця

                                                    

              Пане полковнику! Нині звітує

              Вам покоління нове:

              Наша держава воскресла й квітує,

              Наша Вкраїна – живе!

 

              Пане полковнику! Ми пам’ ятаємо

              Вашу звитягу й славетні діла,

              Голови нині низько схиляємо –

              Бо незалежна вкраїнська земля.

 

              Пане полковнику! Ваші завіти

              Втілили ми у життя.

              Та знаємо: треба щомиті горіти,

              Щоб Україна була.

 

              Пане полковнику! З нами на марші

              Вічно стрільці січові.

              Й нові покоління, я  вірю, не гірші –

              Знамена несуть бойові.

 

              Пане полковнику! Ми рушимо далі,

              Утвердим Вкраїну в віках.

              Вашу ж звитягу, доблесть і славу

              Повік збережемо в серцях.

                                                                                           Михайло Максимик 

 

 

 

ВСТУПНЕ   СЛОВО

 

                                                       У вогні перетоплюється залізо у сталь ,

                                                       У боротьбі формується народ у націю.

                                                                                                   Є. Коновалець.

 

          На Львівщині 2011 рік проголошено  Роком Євгена Коновальця.  Цього року виповнюється 120 років від дня народження основоположника УВО-ОУН. Він був творцем нової доби в історії нашої нації.

      Що для нації означає це ім’я?

      Передусім треба наголосити, що Євген Коновалець з’явився на суспільно-політичних обріях тоді, коли наш народ складав непрості іспити перед історією. Саме Є. Коновалець був одним із небагатьох національних лідерів , діяльність яких дозволяє сказати: на зорі минулого століття ми заклали основи державності, яку сьогодні обстоюємо і утверджуємо.

      Який же слід лишив в українській історії Є.Коновалець?

      Історичний шлях Євгена Коновальця характеризується трьома періодами: національно-визвольні змагання, продовження  боротьби  Українською  Визвольною  Організацією (УВО) й створення Організації Українських Націоналістів (ОУН).

           У всі часи   і  у всіх народів серед важливих домінантів національної самосвідомості була жива пам’ять про національних  героїв, на вчинках яких вчилися наступні покоління та дії яких наслідували молоді патріоти.  Серед героїчних  постатей української нації чи не найчільніше  місце займає полковник Євген Коновалець.                     

           У ті  моменти, коли історія давала можливість українцям  скинути колоніальні пута, треба було переломити індивідуалістичну українську ментальність, для підпорядкування її єдиній концентрованій волі. Це надзавдання могла виконати лише особа світового масштабу.  В ХХ столітті, втіливши в життя ідеї українського націоналізму, зароджені  Миколою Міхновським, провідником нації став полковник  Євген  Коновалець , командир найбільш боєздатного в роки української революції  1917-1922рр. корпусу  Січових Стрільців,  організатор і керівник УВО та легендарної ОУН .

      Культ української влади на українській землі – це була його першочергова мета,  культ  української зброї – це необхідна передумова досягнення мети. Тому великий полководець відкриває всілякі солдатські ради, творить

здисципліновану, ієрархічно побудовану військову частину-курінь Січових Стрільців, що згодом перетворився у Корпус Січових Стрільців, який став найкращою військовою формацією Української Армії, армії – Української Народної Республіки.

         Вшанування великого політичного  та військового діяча, видатного сина українського народу Євгена Коновальця – це один з елементів  виховання нової національної еліти.  Адже життєвий шлях полковника Коновальця чітко вказує нам на основні компоненти в характері провідника – патріотизм, самопожертва та професіоналізм.

 

                                                        Життя   віддане  за  націю.    

                                                       Пам’ятай: ти нащадок героя

        Євген Коновалець прийшов на світ у родині сільської інтелігенції в селі Зашкові  неподалік від Львова. Його батько, Михайло Коновалець, був управителем народної школи у Зашкові, там же вчителювала мати Марія. Дід Євгена – отець декан Михайло Коновалець, був парохом у цьому  ж селі,

прадід – отець Скоробогатий, був парохом там же.

        У становленні особистості важлива є не лише освіта, а насамперед виховання. За свідченнями сучасників, вихованням  Євгена займалась мати. Марія Коновалець була модерною (на той час) вчителькою, яка користу-валась   авторитетом     у своєму фаховому середовищі . Синів своїх вона виховувала по-спартанськи. Коли ми оглянемо весь життєвий шлях Євгена Коновальця, то ніде, ні у його творах, ні у спогадах сучасників, не знайдемо навіть у  найтяжчі хвилини ані розпачу, ані печалі. Замість плачів над військовими чи політичними поразками ми бачимо тверезу оцінку ситуації та негайно вироблені практичні заходи для початку нових етапів боротьби.

Ось так мудра опіка матері виховала-викувала залізного командира Визвольних Змагань 1918-20рр.,  організатора того етапу підпільної роботи, який призвів до створення ОУН, а потім – УПА та УГВР.

       Що ж до національного виховання, то сучасники говорять про значний вплив на Євгена його батька. Батько надавав великого значення майбутньому своїх синів. Відзначаючи народження кожного, він посадив біля хати молоденького дуба. Так і ростуть сьогодні у Зашкові столітні дуби – «Євген», «Мирон» і «Степан».

   Коли Євген підріс, то й сам почав формуватись як організатор громадського життя в Зашкові.

             1912р. Є.Коновальця покликано до австрійського війська. Студентом він відбув однорічну військову службу в старшинській  школі у Львові й зі ступенем  чотаря (лейтенанта) повернувся на студії. Під час служби Євген зрозумів, що українській молоді бракує військового вишколу: можливість вибуху війни між Австрією і Росією ставала дедалі реальнішою, а в разі війни українці мусять мати свої військові частини.

             Тому хлопець  ініціює створення спеціального студентського  това-риства для військового вишколу  «Січові стрільці». Його ідею підхоплюють  спортові-руханкові товариства «Січ» і «Сокіл», які творять такі ж відділи на теренах Галичини. Євген Коновалець не зайняв формально провідного посту  в цих формаціях, однак усі  січові стрільці визнавали його душею цього руху і своїм ідейним провідником.

      Та не на Галичині, а в золотоверхому Києві судилося Є.Коновальцю відіграти важливу роль в історії української нації. Саме туди, на схід, повела його доля своїми шляхами.

 

      Життя і смерть полковника Коновальця [Текст]: докум., матеріали, спогади, щоден., листи, фотогр. - Л.: Червона    Калина,1993. - 327с. - ( Історична б-ка; ч.8.) (Серія «Сини України»).

 

           Другу половину 1915 року і більшість 1916 року Євген  Коновалець  перебуває в таборі  полонених у  Чорному Ярі біля Царицина. Наприкінці 1916 року його переводять у табір в самому Царицині. Там він застав росій -ську революцію у березні  1917 року, нав’язав контакти з наддніпрянськими українцями і почав готуватись до втечі з табору. Опинившись  у Києві він береться за працю, від якої найбільше залежить доля майбутньої Української держави: формування війська. Тоді ж в історії  становлення української державності стався епізод,  досі дослідниками не зауважений, який, однак,

характеризує  дипломатичні якості Євгена Коновальця.  Командувач Київської військової округи генерал Оберучев  вирішив використати для встановлення у Києві влади білогвардійців Чесько-Словацький легіон. Представники Галицько-Буковинського комітету Є.Коновалець, Р.Дашкевич та Ф.Чер-

ник провели переговори з легіонерами, після чого чехи і сло ваки вийшли з Києва і заявили, що у війну між українцями і росіянами втручатись не будуть. Таким чином влада у Києві залишилась в руках Центральної  Ради.

         Через чотири дні після підписання угоди Петлюри і Пілсудського, 6 грудня 1919 року, частина Січових Стрільців була переведена під команду генерала Омеляновича-Павленка, який того ж дня розпочав свій партизанський похід тилами ворога. Решта частин Осадного Корпусу мала більше поло-вини складу, хворого на тиф, і залишилася в Новій Чорториї та  Мирополі.  Вже на другий день там на них наскочили частини відомої із сумної історії ЗУНР армії генерала Юзефа Галлєра,  роззброїли та інтернували у Луцьку. Коновалець  опинився з тими Січовими Стрільцями, які не брали участі у поході армії УНР разом із польським військом на Київ. Однак

завдяки договору Петлюри з Пілсудським ставлення поляків  до частин УГА і до формувань УНР було різним. Вояків союз них полякам частин УНР невдовзі було звільнено, охочі зі старшин приступили до контрактової  служби у Війську Польському, а решта – виїхали в еміграцію. Ось так від середини 1920 року Євген Коновалець опиняється в Празі, а потім у Відні.

  У кінці 1920-х на поч. 30-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола  української еміграції. Він здійснив низку заходів, унаслідок  яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади Українських Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відрод-ження України в США та Українському Національному Об’єднанню в Канаді.

 

       Сватко Я. Євген Коновалець і справа його життя [Текст] /

       Ярослав Сватко. - Л.: Галицька видавнича спілка, 2001. - 40с.

 

                                   Творець елітарного війська

 

                                                                        Найвищий обов’язокпосвятитись нації.

                                                                                                                          Є.Коновалець.

 

           З огляду на воєнний час життєвим питанням для Укра-їни стало створення власних збройних формувань. Звичайно цю діяльність пов’язують з особою Головного Отамана УНР Симона Петлюри. Однак, за оцінкою члена Центральної Ради Михайла  Єреміїва, в початковий період існування Ради вне-сок  Коновальця у створення збройних сил був значнішим.

          Євген Коновалець – одна з тих особистостей, які залиши ли глибокий і незнищимий слід в історії не лише Визвольних  Змагань України на початку 20-го століття, а й вплинули  на  весь процес здобуття Україною незалежності протягом останнього століття. Тому не дивно, що його ім’я паплюжилось окупантами на всіх етнічних українських землях, до якої держави  вони б не належали. Не дивно, бо Є.Коновалець, попри всі свої заслуги перед Україною, в різних, дуже важливих для перебігу історії подій, вчинив річ значно важливішу – він організував процес визвольної боротьби, перебіг і розвиток якого відбувався, незважаючи на знищення ворогами української державності його провідників, у тому числі самого  Коновальця.  Таємницю його успіху розкривають спогади багатьох людей, які особисто були знайомими з полковником.

             З огляду на особисті якості Євгена Коновальця, для нього     важливі-шими були не теоретичні дискусії щодо майбутнього України, а практичні дії і організування людей для втілення цих ідей в політичну практику. Підсумовуючи 9-тирічну діяльність ОУН під його керівництвом, можна зроби-ти висновок, що ще на Конгресі Коновалець бачив історичну перспективу Організації лише у випадку, якщо вона буде збудована на основі молодіжних націоналістичних структур.

     Гаврильченко О. Творець елітарного війська [Текст] / Олег Гаврильченко, Андрій Коваленко //  ОУН: минуле і майбутнє / відп. ред. С.Таран.- К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1993.- С.25-45.                     

 

    Заснування УВО зв’язане було з грандіозною концепцією   підпільної революційної дії на всіх українських землях. Бо ж першим заходом у здійсненні планів УВО було розсилання Є.Коновальцем у різні закутки України старшин січового стрілецтва  для революційної акції. Це тоді виїхали Іван Андрух і Микола Опока на Київщину, щоб очолювати там повстанську акцію і так само, як  Гр. Чупринка, загинули від рук чекістів.

      Весь процес творення УВО і перетворення  її в ОУН позначений  його розумінням перебігу історичних процесів, його знанням формальних і неформальних законів, які діють в суспільстві, його досвідом бойового офіцера – і то одного з кращих  бойових офіцерів УНР.  Власне цей досвід казав йому, що солдат, ідучи в бій, де його може зустріти смерть, повинен мати мотивацію можливої загибелі, інакше він неодмінно стане дезертиром. Тому для ОУН вироблення ідеології,яка б давала членству ясну і зрозумілу систему моральних координат – як  правильно жити і як гідно вмерти, було важливішим, ніж створення самої мережі. Це вже потім на підставі вироб-лених правил ОУН добирала людей, але ніколи бажання особи стати членом організації не було достатньою причиною для її залучення до мережі.

     Ідеалізм, як у світогляді, так і в буденній діяльності був основою на якій будували своє майбутнє члени ОУН. Їх віра в неминучість побудови Україн-ської Держави була безмежна, і похитнути її не могла навіть загроза втратити життя. Врешті, кожна людина із заприсяженого членства, приймаючи при-сягу, стверджувала, що ціна існування Української Держави незмірно вища від її власного життя.

        Сватко Я.  Євген Коновалець – творець ОУН [Текст] / Ярослав Сватко. - Вид. 2-ге, переробл. і допов.- Л.: Галицька Видавнича Спілка, 2003. – 64с.:іл.

 

     Від березня 1930 року Коновалець обирає місцем свого постійного перебування Швейцарію. Цей вибір – теж частина його політичного світогляду. Багато товаришів пропонували Полковникові замешкати на постійно в Німеччині, аргументуючи це доброзичливим ставленням німців до українських проблем.  Вочевидь  Коновалець не бажав зв’язувати  створену ним ОУН з тимчасовою кон’юнктурою німецької політики.  Мабуть бачив процеси, які відбувались в Німеччині і прогнозував їх розвиток. Як би там не було, але німецький напрямок був одним з багатьох рівноцінних у діяльності ОУН, і це доводить, що Євген Коновалець в політиці був україноцентристом.

        У Женеві був осідок Ліги Нації, і своє перебування там Коновалець використовує для захисту українських інтересів на  міжнародному рівні. У цей час в Галичині поляки проводили  т.зв. акцію «пацифікації» українського населення, до якої залучили не лише поліцію, а й військові частини  6-го           

корпусу війська польського. Українцям  нищено майно, активістів громадсь-кого життя прилюдно катовано, приміщення «Просвіт», «Рідної Школи», «Сільського Господаря» розгромлювано.  Було немало випадків смерті селян внаслідок катувань.  Спогади близьких співпрацівників Коновальця з того періоду свідчать, що він був головним координатором міжнародної акції протесту.

     Наступною акцією ОУН, для якої перебування Коновальця  в Женеві було надто важливим, стала акція протесту проти Голодомору. Вона була багатоплановою і заторкувала середовища з різними політичними поглядами на способи боротьби. Зокрема в Америці пройшли багатолюдні демонстрації українських емігрантів, про які повідомили загальноамериканські ЗМІ з поясненнями причин протесту. В Женеві розповсюджувались матеріали про голодомор серед журналістів-міжнародників. Внаслідок спільних зусиль усіх українських організацій 24-го вересня 1933 року Найвища Рада Ліги Націй скликала засідання у справі Голодомору та звернулася  до Червоного Хреста, закликаючи організувати акцію порятунку голодуючих на Великій Україні.

          Ведучи боротьбу з ОУН, окупаційні спецслужби не могли залишати поза своєю увагою її керівника. Тому розроблялись як плани його фізичного знищення, так і методи політичної нейтралізації. Насамперед і поляків, і більшовиків не влаштовувало перебування Євгена Коновальця в Женеві, оскільки це давало можливість керівникові ОУН контактувати з журна-лістами-міжнародниками, нав’язувати корисні контакти з політиками з багатьох країн, ставити українське питання на найвищому міжнародному форумі, чим тоді була Ліга Націй.

    Сталінський режим, відчуваючи загрозу з боку ОУН, розпочав боротьбу проти неї й безпосередньо проти її керівника, посилаючи на Захід своїх агентів, щоб проникнути у Провід.

      23 травня 1938р. у Роттердамі ( Голландія) московський агент під виг-лядом  представника ОУН в Україні передав Коновальцеві  пакет із бомбою. Бомбу, заховану в коробці для шоколадних цукерок, було приведено в дію автоматично, після зміни позиції коробки з вертикального положення в горизонтальне. Вибух був передбачений за тридцять хвилин.

       Похорон полк. Є.Коновальця відбувся в суботу 28 травня в присутності його дружини Ольги та кількох членів ПУН ( Провід українських націона- лістів) і Українського Бюра в Берліні. Брат полковника Мирон, сестра Ольги Коновалець і її чоловік Андрій Мельник приїхали з Польщі до Роттердама вже після похорону, через труднощі з паспортами.

               Косик В. Спецоперації НКВД-КДБ проти ОУН [Текст] : боротьба Москви проти українського націоналізму 1933-1943 : дослідження методів боротьби / Володимир Косик. - Л.: Галицька Видавнича Спілка, 2009. - 160с.