Централізована бібліотечна система

Перший крок до незалежності: 20 років від дня проголошення Декларації про державний суверенітет України

ПАМ'ЯТКА ЧИТАЧЕВІ  

Шановний читачу!

Цього року ми відзначаємо 20-ту річницю проголошення Декларації про державний суверенітет України . 16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила доленосний документ, який закріпив основи Української Держави . Декларація про суверенітет визначила національну державність українського народу , закріпила республіканську форму держави, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території.

За своїм юридичним змістом Декларація про державний суверенітет України не потребувала жодних додаткових актів про незалежність .

Де-факто , 16 липня 1990 року Україна вже стала незалежною, самостійною, суверенною державою .

Отже, зі святом, рідна Україно, дорогі краяни !


Пам`ятайте , двадцятого віку монголи , -

                                                          Не вмре Україна ніколи !

                                                                

                                                                      Максим Сагайдак(Степан Хмара)

 

            „Верховна Рада Української РСР ,

             виражаючи волю народу України ,

             прагнучи створити демократичне суспільство ,

             виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

             шануючи національні права всіх народів ,

             дбаючи про повноцінний політичний , економічний , соціальний і

             духовний розвиток народу України ,

             визнаючи необхідність побудови правової держави ,

             маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України ,

п р о г о л о ш у є

              державний суверенітет України як верховенство , самостійність ,

              повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та

              незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”.

 

    Так починається документ , який разом з Конституцією визначає таке поняття , як українська державність .

 

    У кінці 80-х років Радянська імперія тріщала по швах . У листопаді 1988року , першою серед радянських республік , декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія . В цей період ідея створення суверенної Ук-раїнської держави була проголошена головною метою діяльності Народного руху України . Під тиском демократичних процесів у СРСР і Україні керів-ництво КПУ бере на озброєння гасло боротьби за незалежність . Уже лютневий 1990 року Пленум ЦК КПУ прийняв постанову про розробку проектту законів про економічну незалежність України та висловився за його розгляд у ВР УРСР нового скликання . Через місяць – на березневому пленумі ЦК КПУ – була прийнята резолюція про політичний та економічний сувере-нітет України.

   Роль своєрідного каталогізатора у розв`язанні проблеми державного суве-ренітету України відіграв факт прийняття 12.06.1990 року Декларації про Державний суверенітет Верховною Радою Російської Федерації. 28 .06.1990 року ВР УРСР почала розгляд питання про державний суверенітет . Крім офіційного проекту , було подано шість альтернативних . На перебіг подій у сесійній залі суттєво вплинули такі чинники : позиція В.Івашка , який 11.07.1990 року подав у відставку з посади голови ВР , що на деякий час деморалізувало парламентську більшість ; масштабний робітничий страйк (липень 1990) , учасники якого вимагали негайного прийняття Декларації  хвиля мітингуючих під стінами українського парламенту , що підтримували позицію демократичних депутатів . За цих обставин 16.07.1990 року ВР УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет . З 385 присутніх на засіданні депутатів „за” проголосувала абсолютна більшість – 355 осіб ;                                                            

„проти” – 4 ; не взяли участі – 26 (18 з них невдовзі звернулися до секретаріалу сесії і попросили зарахувати їх голоси „за”).

Декларація заклала юридичні основи для розгортання державотворчого процесу та реалізації на практиці українською нацією свого невід`ємного права на самовизначення . Єдиним джерелом державної влади у республіці визнавався народ України , всі громадяни , всіх національностей . З метою створення демократичного суспільства , дбаючи про про перспективу розбудови правової держави намагаючись утвердити суверенітет і самоврядування народу України , ВР УРСР проголосила в документі комплекс базових прин-ципів державотворчого процесу , зафіксувала права української національної держави та перспективні напрямки її розвитку – регулювання діяльності держави правовими нормами , закріпленими в Конституції ; формування державної влади на основі принципу її розподілу на виконавчу , законодавчу і судову ; забезпечення захисту інтересів громадян перед державною владою , функціонування прокурорського нагляду за виконанням законів ; гарантування громадянам УРСР прав і свобод , передбачених Конституцією та міжнародними нормами , визнаними Україною ; забезпечення рівності перед законом усіх громадян республіки незалежно від походження , соці-ального і майнового стану , расової та національної приналежності , статі, освіти , мови , політичних та релігійних переконань, роду і характеру занять , місця проживання та інших обставин ; створення умов для збереження державної монополії на верховну владу в політичному співтоваристві – від імені всього народу може виступати виключно ВР УРСР ; проголошення землі , її надр , повітряного простору , водних та інших ресурсів , які знаходяться в межах УРСР , власністю її народу та матеріальною основою суверенітету республіки ; визнання плюралізму власності , забезпечення захисту всіх її форм ; гарантування екологічної безпеки громадян , піклу-вання про генофонд народу , його молоде покоління ; забезпечення націо-нально-культурного відродження українського народу , його історичної свідомості та традицій , національно-етнографічних особливостей , функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя ; проголошення права на власні Збройні сили , визначення порядку проходження військової служби громадянами республіки ; за декларування наміру України стати в перспективі постійно нейтральною державою , яка не бере участі у військо-вих блоках і дотримується трьох неядерних принципів : не приймати , не виробляти і не набувати ядерної зброї ; проголошення України суб`єктом міжнародного права , рівноправним учасником міжнародного спілкування , який активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах ; визнання Україною переваги загальнолюдських цінностей над класовими , пріоритету загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права .

По значимості закладених у ній положень , Декларація є визначальним документом , що зачинає новітній етап української державності . Адже він  не просто декларує наявність України , як держави , а й вказує , якою вона повинна бути , яким шляхом ітиме , які справи потрібно вирішувати державним органам постійно , щоб відповідати букві закону .

   Тому Президент В. Янукович , підписуючи указ про святкування 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України , визначив : „З метою належного святкування  16 липня 2010 року 20-ої річниці Декларації про державний суверенітет України і враховуючи значення цього акту для історії створення незалежної держави , ухвалюю : Кабінету міністрів України розро-бити і затвердити у місячний термін план заходів щодо підготовки і святкування 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України”.


Рекомендаційний список літератури :

 

 Декларація про державний суверенітет України: прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Рад. Україна . – 1990. – 17 лип.

 Україна . Президент  Про відзначення 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України [Текст] : указ від 20 квіт. 2010 р. №561 // Уряд. кур`єр . – 2010. – 22 квіт. – С.4.

                                         *                      *                          *

Козловський Б. „Над нами , як дамоклів меч , висів новий союзний договір...” [Текст] // Висок. Замок . – 2008. – 16 лип.

 Корогородський Ю. Казали „суверенітет”,  думали про незалежність : 16 лип. 1991 р. в Україні був вихід. день, держ. свято [Текст] // За вільну Україну. – 2007. – 19 лип. – С.3.

 Коцюба О. Узурпація права народу : гілки влади і гарантії Конституції [Текст] // Голос України. – 2008. – 22 лип. – С.8-9.

  Литвин В. Найвагоміший крок на шляху розбудови суверенної, незалежної Української держави [Текст]: доповідь Голови Верховної Ради України з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про держ. суверенітет України // Голос України. – 2010. – 17 лип. – С.2-3.

  Плющ І. Наріжний камінь державності [Текст]: до 20-річчя ухвалення Декларації про держ. суверенітет України // Голос України. – 16 лип. – 2010. – С.4-5.

Шемшученко Ю. Державний суверенітет і правова держава [Текст] :до 20-річчя  Декларації про держ. суверенітет України  // Віче. – 2010. - №16-(серп.). – С.2-3.

   Ющик О. Проблема співвідношення Декларації про державний суверенітет і Конституції України в контексті правової держави [Текст] // Віче. – 2010. - №16 (серп.). – С.16-17.